Багато років минуло відтоді, як відгриміли останні залпи війни. Позаростали окопи і проти танкові рови, зарубцювалися фронтові рани у тих, хто повернувся додому.

            Але народ пам’ятає  і ніколи незабуде відданих  синів Батьківщини, які виборюючи перемогу над фашизмом, не повернулися до рідних домівок. Народ шанує й тих, хто, здолавши ворога,  нині вирощує хліб, варить сталь, виховує молодь.

  Життя торжествує в новім поколінні,

Та болі минулі до віку нетлінні.

З граніту волає і грізно, і люто:

Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

Верзун Кирило Григорович

1944 рік. Ворог відступав. Нищив усе на своєму шляху. У цьому році і розпочав свій бойовий шлях Кирило Григорович. Був бійцем третьої танкової армії першого Українського фронту. Своє перше бойове хрещення він одержав  в Польщі в містечку Познань. А потім були бої за Берлін. Брав участь у визволенні Праги. Закінчив війну, Кирило Григорович, будучи старшим лейтенантом.

За мужність і героїзм нагороджений орденом Вітчизняної війни 2ст., медаллю «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945років». Має подяку від Верховного командування.

Все своє життя після війни він пропрацював на трудовому фронті в колгоспі ім. XXIV партійного з’їзду.

 Чижевський  Василь Миколайович

У 1944 році був направлений на навчання в Західно-Український 801-ий полк. Після навчання Василь Миколайович направляється  в 208 Вітебську девізію, яка захищала Прибалтику. Бойове хрещення одержав  у Каунасі, тут був поранений і лежав у госпіталі. Після виздоровлення повертається  у свою девізію  і бере участь у бою за визволення міста Шауляй. За цей бій Василь Миколайович був нагороджений медаллю «За відвагу».  У вересні 1944 року дивізія, в якій воював Чижевський, зайняла Східну Прусію. А там нові бої. В одному з них Василь Миколайович знову був поранений. Потім запасний полк. Бої за Бромберг, Торн, Щитін. За взяття міста Щитін нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Пришко Микита Панасович

            Велика Вітчизняна війна. Скільки горя принесла вона радянському народові. Не обминула вона нікого, як не обминула Пришка Микиту Панасовича. Пройшов він хоч і не великий, але по-справжньому славний бойовий шлях. Коли почалася війна, чекав коли визвуть у військомат. У1944 році пішов на фронт. Воював на Закарпатті, в Угорщині, Польщі. Був двічі поранений під Берліном. Війну закінчив у Німеччині. Перемогу зустрів у госпіталі.

  Кулик Володимир Павлович

            Бойовий шлях Кулика Володимира Павловича почався у 1944 році на Уралі, де проходив навчання. На фронт потрапив у липні в Першу московську дивізію 69 полку на території Білорусії. Після цього дійшов до Литви де визволяв столицю Литви Вільнюс.

14 січня 1945 року зайняли місто Кенігсберг. 30 січня 1945 року Володимир Павлович був поранений. 5 місяців пролежав він у Мінському госпіталі. Після виздоровлення  бра Берлін. День перемоги зустрів у госпіталі.