Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані –
Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пелена…
О, Боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів,
І залишила біль і лихо –
Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі,
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях?..
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
для нас чужий Афганістан?
Незабути цей день нам ніколи, адже саме сьогодні 27 років потому, офіційно були виведенні війська з Афганістану. Молоді, гарні хлопці, попрощалися з цією війною і незабули її. Вона неначе та рана, яка ніколи незагоїться. Троє наших односельців брали участь у цій війні. Це Ютовець Микола Леонідович, Коваль Олександр Адамович та Містеревич Віктор Іванович. Але нажаль Ютовець Микола загинув. Він віддав своє життя війні, яка є чужою для нас.
Ми не повинні забути цього, адже забуття це найгірше для наших воїнів.
Тому ми провели лінійку - реквієм, ряд бесід та диспутів, де згадали цю страшну війну.
|