ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
Хвилина мовчання сльозою горить,
Пронизує струмом немов би ця мить,
Щипає за душу, бере за живе
І дзвоном тривожним у серці гуде.
Я бачу той розпач безсилих людей
І погляд голодних дитячих очей,
В долоні затиснуті п'ять колосків,
Гвинтівку і вирок жорстоких катів.
Спустошені села, порожні хати
І сни про матусю дитя-сироти,
Яке, наче паросток роду, живе
Й натхненно шукає коріння своє.
Я чую той стогін крізь щільність років,
Крізь спогадів тугу померлих батьків...
У вічність нестиму сторінку сумну -
Про жертв геноциду пам'ять святу.
Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932-1933 років, історія України не знає. Голодомор – одна з найстрашніших катастроф історії людства. За своїм вражаючим масштабом Голодомор можна порівняти тільки з втратами нашого народу під час Другої світової війни.
24 листопада, напередодні Дня вшанування пам'яті голодомору 1932-33 років, у Нивецькому НВК відбулася лінійка-реквієм. У зворушливій атмосфері щирих дитячих емоцій пройшла ця лінійка. Учні з жахом та співчуттям слухали реальні трагічні історії з життя українського народу. Клюйко Павлина Тихонівна розповіла про передумови та причини виникнення голодомору, про те, як з давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар із душі спадав. Учні запалили свічки, щоб їх побачили ті, хто став зорями.
З метою донесення до широкої аудиторії, перед усім учнівської молоді, об’єктивної інформації про трагічні події української історії було організовано Ютовець Тетяною Петрівною виховний захід «Хліб у долі моїй, хліб у долі моєї країни», та переглянуто фільм Олеся Янчука «Голод - 33».Також у школі створено виставку літератури «Страхіття минулих часів», а класними керівниками на виховних годинах проведено з учнями тематичні бесіди.
Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам'яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно... Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із 32-го-33-го, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до наших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди. Тому в цей день ми і згадуємо цю трагічну сторінку історії українського народу та даємо обіцянку передати знане прийдешнім, щоб світла пам'ять спокутувала несправедливе замовчування минулого.
Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. |
